Трансформація індустрії гостинності в світлі парадигми безбарʼєрності в туризмі

Анотація

Актуальність. У статті розглянуто процес трансформації індустрії гостинності під впливом парадигми безбар’єрності в туризмі, що набуває особливої актуальності в умовах глобального переходу до інклюзивних моделей розвитку. У контексті України цей процес реалізується через державні ініціативи, зокрема Національну стратегію безбар’єрності до 2030 року та програму Державного агентства розвитку туризму України, спрямовані на формування доступного туристичного середовища. Досліджено сутність безбар’єрного середовища як сучасної складової сталого розвитку туристичного сектору та визначено його роль у формуванні нових стандартів сервісу, управління і просторової організації туристичної інфраструктури. Особливу увагу приділено аналізу викликів і можливостей упровадження принципів інклюзивності у практику українських підприємств гостинності, що актуалізує потребу інтеграції безбар’єрних рішень у стратегічне планування та управлінські процеси галузі. Метою статті є аналіз трансформаційних процесів в індустрії гостинності під впливом парадигми безбар’єрності в туризмі, дослідження основних напрямків адаптації туристичної інфраструктури до принципів інклюзивності та визначення подальших шляхів інтеграції безбар’єрного підходу в систему управління туристичною сферою України. У процесі написання статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, в тому числі аналітичний метод, порівняльний метод, системно-структурний підхід і метод узагальнення. У результаті проведеного дослідження було виявлено, що трансформація індустрії гостинності в умовах утвердження парадигми безбар’єрності є багаторівневим процесом, який охоплює архітектурно-просторові, організаційно-управлінські, соціокультурні та технологічні зміни. Висновки та обговорення. Проведене дослідження дозволило визначити, що впровадження принципів безбар’єрності в індустрію гостинності є не лише соціальною вимогою часу, а і стратегічним чинником підвищення конкурентоспроможності туристичного ринку. У цьому контексті парадигма безбар’єрності формує нову якість розвитку індустрії гостинності, перетворюючи її на простір відкритості, рівних можливостей і соціальної відповідальності. Водночас безбар’єрність виступає інтегральною складовою сталого розвитку туризму, оскільки поєднує соціальну інклюзію, інновації та високі стандарти якості сервісу. Наукова новизна та практичне значення дослідження полягають в обґрунтуванні концептуальної ролі парадигми безбар’єрності як ключового чинника трансформації сучасної індустрії гостинності. Практичне значення дослідження зводиться у можливість застосування отриманих результатів для розроблення стратегій сталого розвитку підприємств індустрії гостинності, створення стандартів безбар’єрного сервісу та впровадження освітніх програм із підготовки фахівців у сфері інклюзивного туризму. Запропоновані підходи можуть бути використані органами державного управління, готельними мережами, туристичними операторами та громадами під час планування доступної туристичної інфраструктури.